Слова́ з'єдна́вши у рядки́
Мов буси в нитку із перлин,
Поети створюють вірші
По волі Бога — вищих сил.
Вони злітають як птахи́
У про́сторі Небесних нив,
Карбуючи буття і сни
Людських і нелюдських Світів.
Вірші бувають як пісні...
Бувають наче міражі...
Бувають радісні, сумні...
А іноді мов крик душі.
Поетам геть не до снаги́
Коли країна у вогні...
Коли у домі вороги́
Поет не створює вірші...
Вони з'являються самі́
Покриті попелом війни́...
Горять рядка́ми у строфі.
Клекочуть гнівом у душі.
В буремні та тяжкі̂ часи́
Коли вітчизна у крові
Не лиш з любові та краси́
Поети створюють вірші...