Без сліз читати вірш цей неможливо,
бо смерть підступна до господи забрела
і пролилася сліз гірких солона злива
сьогодні свата Валентина вже нема.
На цвинтарі людей було багато
присутніх навіть,не злічити всіх
хазяїн вмер - осиротіла хата,
де нещодавно чули жарти й сміх.
Перевернулося життя води відерце,
хоч він людиною потужних був ідей,
учора зупинилось в свата серце
про нього спомин залишився у людей.
Життя своє прожив він недаремно
приємно випить чарку з ним було,
до неможливості він був людина чемна
життя його,немов трембіта відгуло.
Оцим віршем я звеличаю свого свата,
хоч вже його життя замкнувся круг
з дитинства був,як батько він для зятя
і для дружини був надійний друг.
Водив дітей і в школу,і в садочок
хоч знаю,що такий він не один,
він виховав двох миловидних дочок,
таким моїм був сватом - Валентин.
І буде на березі сич тужити,
де листям шелестить зелений дуб,
про нього пам'ять буде завжди жити,
бо був хорошою людиною Тригуб.
Біля могили поклонюся свата низько,
нажаль,безжалісний закон цього життя
сусідам,родичам,а також близьким
висловлюю своє я щире співчуття.
Знов зацвіте на цвинтарі калина,
відлунням болю закричить моя душа,
на пам'ять я про свата Валентина,
сьогодні написав свого вірша.