Летять додому, повертаються здалека,
Краями рідними над клекотом вогнів,
Прадавні вісники весни й тепла – лелеки,
Торують просторінь дорогами до гнізд.
Лелекам вголос не накажеш не летіти…
У них призначення своє: творити мир.
Земля відкриє острівці криниць – магніти,
Щоб сил набралися, розрізавши дими.
Летять додому вкотре, прикордонням вбитим,
Навколо жах війни, розірваний ландшафт.
Живцем поховані світанки, кров’ю вмиті…
Болить природи розчепірена душа.
Лелекам вголос не накажеш не летіти…
Вони спіймали для польоту справжню мить.
Несуть на крилах переможних днів привіти,
Неначе янголи, що селяться з людьми…
19:06, 24.03.2024 рік.
Зображення: https://zbruc.eu/node/111144