Під нові ступаючи сузір'я,
Роздивляюсь хмар летюче пір'я -
Як же обсмалила їх війна?!
Як же не вгаває сатана?!
Розпачаючи цим ранком над собою,
Хоч іронію впущу перед журбою...
Зможу що? Не вб'ю і не збрешу?
Може, жити вимолю віршу?
У дворі - весни велика учта...
І журитись, нібито, незручно?
Але надмух сизий на думках
І автограф болю у рядках...
У змиг ока - день стає погаслим...
І хмарини тануть сірі пасма...
А, здавалось, білий був вельон? -
Чийсь у сіре сфарбував прокльон?
Хочеться так спрагло бачить Бога! -
Він - не десь. У тебе за порогом.
Просто придивитись краще слід -
То - твій ближній, кожний твій сусід!
І зацвів для тебе ніжний крокус! -
Тож летючими мерщій ставайте кроки!
Перевод - Риммы Батищевой
Под созвездья новые ступая,
Туч летучих перья озираю –
Как же опалила их война!
Что же не уймётся сатана?!
Начиная это утро над собою,
Хоть иронию впущу перед тоскою…
Что смогу я? Не убью и не солгу?
Жизнью напоить стихи смогу?
Вот весны большое угощенье…
И грустить неловко, без сомненья?
Только тяжесть в мыслях не унять,
Боль в стихах является опять…
В тот же миг день угасает ясный…
Тают тучек сумрачные пасмы
А, казалось, белым был наряд –
Кто же перекрасил невпопад?
Хочется так жадно видеть Бога –
Он не где-то, прямо у порога.
Нужно просто пристальней
смотреть –
То твой ближний, каждый твой сосед!
Крокус для тебя зацвёл чудесный! –
Пусть шаги твои летят, как песня!
на фото - цвіте гречка, форзиція, геранька в моїй лоджії, крокуси та проліски у моєму квітничку - 26 березня 2024 рік