***

Ростком тендітним на зорі  проб'ється
Для ран душевних дещицею втіх,
Чи сонцем, чи дощем з небес проллється
Завидною байдужістю на всіх.

Пробудить  ароматними вустами
Чи то минуле, чи  то майбуття,
Полине за квітучими думками
Стрімкою миттю через  все життя.
 
Перед очима неважливих поряд
Постане чи весела, чи сумна…
Навіщо їй потрібний марний погляд? –
Собою задоволена Весна…