Весна… весна… а в серці білий лютий
змітає квітнем сіяне тепло,
і вимагає стратити й забути
життя, якого врешті не було.
А я не хочу… щиро і відверто
не хочу знати те, чого нема.
І я живу, щоб знову не померти
у тузі дум про те, що скрізь зима…