Весня́ної зими́ відлига
Вертає хід природи на місця́.
Розтанули сніги́ та крига
На листячку не зрілого гілля́.
І знову розцвітають квіти.
І в'ється знов неско́рена весна́.
Долаючи химе́рні міфи,
Які уткнула з божевіль зима́.
Прибігла мов зі сну цариця.
Засипала снігами Білий Світ.
Рожеві пелюстко́ві крильця
Зморо́зила згуби́вши квітів цвіт.
Але весна́ іде потроху,
Оговтуючись зазіхань зими.
Кружля́є с за́ходу до сходу
У про́сторах квітучої краси!