Уйти, уйти без цели и пути...
Вбирать в себя и ветер, и просторы,
И лес, и дол, и небеса, и горы.
Душе лишь петь: "Цвети, цвети, цвети!.."
И целый мир внутри начнёт расти,
В нём тоже будут солнца, звёзды, зори,
И воды тихие с прозрачною водою,
Уединенья светлые пути.
Идти и в снег и ветер, в дождь и вьюгу,
И мудрости вином развеять муку.
Ведь, может, это вечный нам завет,
Далёкие скитанья беспредельные,
И, может быть, другого нет спасения,
Чтобы из хаоса души родился свет.
1928
Піти, піти без цілі і мети…
Вбирати в себе вітер і простори,
І ліс, і лан, і небо неозоре.
Душі лише співать: “Цвіти, цвіти!”
Аж власний світ у ній почне рости,
В якому будуть теж сонця і зорі,
І тихі води, чисті і прозорі.
Прекрасний шлях ясної самоти.
Іти у сніг і вітер, в дощ і хугу
І мудрості вином розвести тугу.
Бо, може, це нам вічний заповіт,
Оці мандрівки дальні і безкраї,
І, може, іншого шляху немає,
Щоб з хаосу душі створити світ.
1928
Портрет поэта 1940-х гг. - рисунок Глеба Радченко