Не полоснеш під гнітом праски
У непроглядне майбуття.
Прозоре тільки небо Пасхи,
Як післясмак передчуття.
Який важкий тягар сумління,
Чорніше, ніж ота дира.
Не відхрестився від каміння
найперший той, хто без гріха.
Каіфа вирішив одного
Віддати на заклання тьмі
Заради Храму племінного,
Заради волі у тюрьмі.
Ні провозвісника, ні Храму,
Лиш затінок гранітних плит
і марновірність фіміаму,
неволя і сумління гніт.
І Україна - палестина,
Батурин - споконвічний Храм,
І до майбутнього драбина -
Ніщо загубленим життям.
Пощо брала ті муки мати,
Пощо кругом стоять хрести...,
Для вознесіння після страти,
щоб лунувши перемогти ?
Немає відповіді в серці,
Чи знайде прихисток душа
В шухлядах пам'яті по смерті,
Чи здешевіє до гроша.
Втім, тішусь тим, що несвобода
Не варта участі раба.
Шкода лише твоєї вроди,
Шкода, що сльози ллє верба.