Кульбаба

               

У кульбабки коротке життя:
Лиш розквітне і вже білим пухом
Із обіймами вітру зліта,
Наче хмарка над лісом і лугом.

Зачекає нової весни
Щоби знову розквітнути всюди
Жовтим цвітом-вогнями. Вони
У цвітінні своїм, як і люди:

Відпалають. І згаснуть за мить.
Та щасливіших їх не буває.
Травень теплий птахами дзвенить
Й по кульбабкам у літо ступає.