В Кременчуці цвітуть каштани,
А в Лисичанську, під вікном
( Колись моїм...) дерева рвані,
Немов посічені серпом.
Та квітнуть також. Гоїть рани
Весна, що в котрий раз прийшла.
Бузкові й вранішні тумани
Вона у місто принесла.
А ще надію, що скінчиться
Колись і ця страшна війна.
А тиша поки тільки сниться,
Війною зболена сповна...