Из дома выйди ночью, мой друг, на холм иди,
и сердцем измождённым ты припади им к хвое,
по лунному челу рукою проведи,
и, может, тишина тревогу успокоит.
И все твои желанья, все помышленья смолкнут,
и перестанет быть бурьяном жёлтый куст,
уже глядишь иначе на зеленя/колоски/пожолклые// на эту рунь пожолклую
и жизни гимн поёшь - молчаньем уст.
Рунь ж. зап. озимые всходы. Словарь Даля.
ГІМН ЖИТТЯ
Іди в ночі, мій друже, іди вночі на грунь
і серце, що в утомі, ти приложи до хвої,
по місяця чолі рукою пересунь,
а може, тиша тугу поволі в тобі вкоїть.
Усі твої маріння, усі думки замовкнуть,
вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст,
уже глядиш інакше на рунь гірську, пожовклу
і заспіваєш гімн життю – мовчанням уст.