Столбом взлетает пепел в небо!
И провода звенят, как лиры.
Тут в городах одни лишь стены,
не светит даже солнце серое.
Здесь люди, и бациллы, стены
подчинены одним законам,
и тулова печей согбенных,
где расцветают искр грона.
Кто падает, о том не тужат
(слёз серебро не для растраты)
расчётливый и равнодушный.
Пою жизнь злую, сучковатую!.
ГРОНА жен., южн., зап. кисть, грозд. Грона винограда, рябины, калины, овса. Словарь Даля.
СІРИЙ ГІМН
Стовпи із попелу угору!
Міста в дротах – під вітром ліри.
Це тут, де мурів скупість взором,
без сяйва навіть сонце сіре.
Тут люди, мури і бацилі
тим самим піддані законам
і тулуби печей похилі,
де розцвітають іскор грона.
Хто падає, за ним не тужать,
бо срібло сліз не для розтрати,
скупі на скарб навбач байдужий.
Хвалю життя шорстке й сукате!.
1936.