Под знаменем медянолистых буков,
где солнце покатилось огненной тарелью,
мальчишки смуглые, точно шмели над лугом,
гудят, и пыль взлетает из рудых цигелен.
На бурунах травы, в зелёном дыме
колышутся коров тяжёлые колоды,
и звёзды в звёзды там звонят над ними,
и живоносные шумят под ними буйно воды.
Тот ток, что из цветов дремотных синим дымом
проходит в спелость ядер, жажду роста будит,
и прорастает семя, падая в живительную сырость.
Мужчины волосатые жгут тёмным оком
широкобёдрых девок, смуглых, полногрудых.
Горбатый ангел леса манит тёплым мохом.
В пергамент неба кутанные зодиаки
мерещатся в крестах нам каждой ночью,
и грёзы наших вер горят стожарным маком.
И звёзд погаслых искры озаряют очи,
и кличет синий месяц алый кочет -
то буря красоты, прапервых дней громница!
Родятся так религии, гражданский строй.
И боги, и зверьё . Сообщество людское.
Эпичный вечер порождает мощь,
И синий вечный стяг таинственно лопочет.
Стократно прославляю буйство жизни!
27 октября 1935
Епічний вечір
Під прапором мідянолистих буків,
де сонце покотилось вогняним тарелем,
засмаглі хлопці, мов джмелі на луках,
гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень.
На бурунах трави, в зеленім димі
колишуться корови, мов тяжкі колоди,
і зорі в зорі дзвонять понад ними,
й шумлять під ними буйно життєтворчі води.
Той струм, що з сонних квітів синім димом
проходить в стиглість ядер, спрагу росту будить,
насіння кільчиться, упавши в плідну вогкість.
Мужчини волохаті палять темним оком
дівок широкобедрих, смаглих, повногрудих.
Горбатий янгол лісу манить теплим мохом.
Завиті у пергамент неба зодіаки
ввижаються нам у хрестах щоночі,
і мрії наших вір горять стожарним маком.
І з зір загаслих іскри осявають очі,
червоні півні синій місяць кличуть —
це буревій краси, прапервнів громовиця!
Так родяться релігії й суспільний лад.
Боги й звірня. Громада до громади.
Епічний вечір починає владу,
і синій, вічний стяг лопоче таємниче.
Усоте прославляю буйноту життя!
27 жовтня 1935