Пора, напевно, підлатати серце,
Прибратися нарешті у душі.
Можливо, стане веселіш і легше
На повсякденній непростій путі.
Пора давно вже відпустити нерви,
Бо вже вони натягнуті украй.
Так хочеться сказати слово “вельми”!
Безладдя відчуваю у думках.
Від хвилювання захиститись важко,
Щодня тривожить злобою війна.
Бронежилет, мабуть, придбати варто,
Щоб душу убезпечити від зла.
А поки що піду туди, де вітер
Остуджує від ноток сум’яття,
Можливо, щось навіє в душу втішне…
До того ж аромати так п’янять…