Петя Дубарова. Доброта пер. Любовь Цай
ДОБРОТА
Буваю часом лагідна украй,
що боляче душі з того натхнення.
І вен моїх заплетених розмай
мені шукає благородне ймення.
Буваю часом лагідна украй!..
Мене самшиту кущ в собі ховає,
мов це якась невидумана гра й
хтось раптом неодмінно відшукає!
Я часом світла наче, мед густий.
Вуста до мене линуть так охоче.
А часом — наче сонях золотий,
красивий, мов голівонька дівоча.
А часом біла й лагідна така.
Що біла я — то рідко це буває!
Сипнула б щедрі сни моя рука
усім довкруг. Свою любов безкраю
линула б лиском осяйного скла,
щоб добрі руки ним були залиті.
Улляла б гілці соку й берегла
найліпшу таїну — я є на світі!
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Другие статьи в литературном дневнике:
