Де ти – все, що я любила?
Чи ти є ще досі?
Наче душу загубила
Й побіліли коси…
Я шукала тебе всюди,
Звала до нестями.
Та лише чужії люди
були поряд. Тягне
серце болем невгамовним.
В чому завинила?
Чи у тому, що гріховно…
Але ж я любила
Скільки сил було і скільки
мужності хватало…
Та, як виявилось, тільки
Того було мало.
Мабуть треба було більше,
Щоб на море схоже…
Але я, пробач, сильніше й
більше вже не зможу…
Не судилось мабуть. Скриє
ніч і біль, і смуток…
Знову руки мої гріє
ЧУжий поцілунок…
Скільки спроб було? – не знаю
Й думати не варто…
І чому ж іще кохаю?
Чи то Божі жарти?
Чи прокляття? Я втомилась
Від життя-чекання…
Хай би з серцем зупинилось
клятеє кохання…
22.02.06