"I знову —
необхiднiсть каяття..."*
і знову сум вужем вповзає в сіни
у чарці полив'яній - забуття,
на полині настояна горілка.
Десь там, за горами - життя
химерне і страшне,
а тут сопілка
тужливу пісню править про людину,
яка кохає, та любить не вміє...
Німіють ноги та вуста
калина зазирає в причілкове,
що зменшилось то стану вічка...
Тьмяніє все довкруг
і гаснуть чоловічки**
* Оксана Доріченко
**чоловічок - зрачок, pupil
©2008 Святослав Синявський