Вячеслав Романовський - полученные рецензии
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Вітаю з Днем поезії!
Вірний лицар Ордену Калини
До вершин Парнасу легко злинув,
Маючи у серці соколину
Землю співу - рідну Україну!
З повагою
Любовь Иващенко-Сизых 21.03.2023 20:20 Заявить о нарушении
Такі чуби були красиві,
І люди - янголи, начебто...
Спалю рядки юначі - сиві,
І з Вами попрощаюсь чемно.
Було так гарно: майоріли
Світи чудові поряд з серцем,
Та крижані скидає брили
Потвора, що до зір дереться.
Замулені стави блакитні,
Де вкрадені світи лілеї,
Крихкі троянди незабутні:
Здавалось - срібляні, та з глею
Справ невідкладних - зради квітня
В очікуванні привілеїв.
Нових рядків і слів чудовних, здоров"я та веселкового натхнння ! З повагою
Любовь Иващенко-Сизых 30.12.2021 21:37 Заявить о нарушении
"Моїй душі незатишно без Вас,
А з Вами – незбагненна насолода!" - Господи, як це прекрасо!..
Ольга Прудиус 08.06.2020 16:53 Заявить о нарушении
Це бидло, хиже і вороже,
Що топче гідність, як лани,
А правду й нас – не переможе…
===============*
Это-оцЄ про фаш-хУнто-мазЄпо-бандЄрье *?*
Серж Фико 08.07.2020 00:43 Заявить о нарушении
Щось голубе, щось блакитне, безтямне,
Щось поцілункове навіть, а, може й вороже,
Стишує кроки й говірку, і гамір:
Постаті любі у часі нестримнім пороші.
Дякувать богові, з ними відбУлася зустріч,
Дякувать богові - звірилось небо людині...
Мрія вербОва - панує довірливість - устрій,
Що відчуватимем ми, щироокі, й донині!
Любовь Иващенко-Сизых 26.02.2019 22:25 Заявить о нарушении
Людське тьмяніє... Рохка звір.
Та Зірка людям вкаже путь...
Осяє божих слів сувій
Гієни сутність - і кирпУ!
Щасти Вам у новому році, Вячеславе Євггенійовичу !
Любовь Иващенко-Сизых 29.12.2018 01:56 Заявить о нарушении
"Все, що було, тепер позаду",
І вітер дме в порожню хату,
Де паперові мрії кволі
До неба просяться - з неволі -
Де світанкові зорі чисті
На сповідь обертають листя,
Що доля спопелить, як зронить
Листи барвисті клена крона...
Дякую. Гарний вірш. Трохи сумний, та з ясною пір"їною надії. З повагою
Любовь Иващенко-Сизых 22.06.2018 22:34 Заявить о нарушении
Доброго дня, шановний Вячеславе Євгенійовичу! Зачитався Вашими новими віршами. Ви, як і завжди, пишете спрвжню поезію. А я все ще аматор в поезії, хоча вийшла з друку у січні цього року моя україномовна книжка "Мій Шекспір", у якій я зробив інтерпретації 154 сонетів Шекспіра у перекладі Маршака. Вячеславе Євгенійовичу! Я не можу знайти телефон Леоніда Логвиненка, запросив його у друзі у "Фейсбуці", відповіді поки що немає. Справа в тому, що громада Старого Мерчика вирішила випустити книжку про своє селище. Моя дружина (родом звідти) і я приймаємо активну участь у цій роботі. Свого часу Леонід надрукував допис у газеті "Главное" і в "Слобідському краї" про мерчанський жертовний камінь. Ці газети у нас є, вже просканували з розпізнаванням, але фотографії потрібні в цифровій формі (так би мовити "оригінали"). Можливо, вони залишилися у фотоапараті Леоніда Логвиненка. Я б хотів з ним зв"язатись, попросити фотографії. Його допис повністю ввійде в книжку. Якщо у Вас є його телефон,повідомте його мені, будь ласка. З повагою, Леонід Ружинський (ще працюю на тім же підприємстві)
Леонид Ружинский 27.04.2018 10:21 Заявить о нарушении
То це Вас, дочекалась Старенька хата?
Старенька хата
Розквітли вишні біля хати,
Старенька хата, похилилася на бік,
І не спішить ніхто до неї приїжджати,
А вишні все цвітуть із року в рік.
Он на паркані глечички «сидять»,
А в шибку зазирає сонце крізь фіранку,
Там на стіні ікони ще висять,
І на ослоні кіт там спить до ранку.
Засохла Трійця у прозорій вазі,
Застигла не згорівши ще свіча,
І стукає в віконце раз по разі,
Розквітла вишня, мов когось стріча.
Розгорнута на ліжечку хустина,
А на подушці вишита сорочка,
Мабуть, старенька мати вишила для сина,
Й приготувала хустку, щоб носила дочка.
В цій хаті спокій так іще царює,
І на подвір’ї квіти все цвітуть,
Та, може, ще вона когось почує,
А, раптом, і до неї ще прийдуть.
Ніхто не знає по якій причині,
Пустує, мов та сирота вона,
Там вишитий рушник у скрині,
І хустка є ще не одна.
Хтось поспішить, припаде на коліна вмить,
Й поріг в тій хаті буде цілувати,
І болісно так серце защемить…
Не встиг, не встиг про головне сказати.
Чомусь так часто у житті буває,
Що нас так довго виглядають матері.
Ми помиляємось, і за старих батьків вважаєм,
Вони, мов діти, то роки старі.
То ж в нашому житті хай буде завше,
Можливість, щоб приїхати додому,
Щоб не жаліть, про щось так й не сказавши,
Не відкладайте цю можливість на потому,
Дай Боже голос батька й мами нам почути,
Адже потому може і не бути...
Вибачте, мені чомусь перегукнулось.
Ольга Прудиус 05.05.2017 20:25 Заявить о нарушении
Співзвучно моїм почуттям. Дякую.
Ольга Прудиус 05.05.2017 20:17 Заявить о нарушении
Ніхто не пише. Заздрощі, й усе...
Вона - така...
Твої вуста - медові..
Чому, чому солодкість лише в слові?
А, у житті той Жан теля пасе...
Любовь Иващенко-Сизых 01.04.2017 20:45 Заявить о нарушении