Лише на мить
заглянути
за найтоншу фіранку сну,
щоби побачити,
як палає вир моїх поривань,
щоби почути,
як гуркотить водоспад моїх днів –
і пірнути
у нап’янкішу насолоду
поєднання та розчину
у просторі,
що получає
нас із тобою.