Рожевий світ нам очі затуляє,
Йому здається, що я його кохаю!
Любов була не чорна,і не біла,
Вона мене лиш тільки злила!
Навіщо я виходила заміж!
Кохання це, як в спину гострий ніж!!!...
В його очах проходить безталання....
Не зійде сонце завтра зрання.
Клянусь !
Нема ні мрій , ні спогадів у мене
Нема нічого лиш одна журба.
Не гляну більше я на тебе .
До смерті моя палаюча жага...
Закриємо і ми з тобою очі,
І не повернемось у цей недбалий світ!
Жалію я що тій красі дівочій.
Вони не розгадають цвіт!
_______________________________
Прощай, читачка золотих романів!
І наш з тобою спільній гнів!
Немає більше твоїх днів!
А тільки наш смертельний гріх..!