У селі моєму,
Що стоїть край гаю,
Дивчина живе мила,
Звати її Галя.
Має добру вроду,
Щире добре серце,
Як іде по воду
Соловей щебече.
Але те дівоче серце
Вже не має спокій,
Став тому виною
Добрий хлопець-сокил.
Не журись, дивчино,
Буде в тебе вдача,
Тільки вір у щастя,
І воно віддячить.
Не минай калини,
Котра край дороги,
Ніби пташка крила,
Гілля похилила.
Підвяжи калину,
Загадай бажання,
І здійсняться мрії,
Ті, що Богом дані.
Не соромсь дівчино,
Подивись у небо,
За красу і вроду,
Поклонися Богу.
Адже кажуть люди,
Хто родивсь вродливим,
В тім заслуга Бога,
Буть тому щасливим.
А той хлопець-сокіл,
Що в житті твоїм,
Вже давно тебе кохає,
І від цього сам не свій.
Буде у вас щастя,
Буде у вас доля,
Буде сміх дитячий,
На те Божа воля.
Хай лиха година,
Піде стороною,
Ніби сніг весняний
Зійде талою водою.
Хай біда ніколи
Не руйнує долі,
Живіть люди добрі
По любові й волі.
А якщо неждане лихо,
Все ж хати не мине,
Не складайте рук, боріться,
Добро завжди зло жене.
Нехай в вітрила вдачі
Вашого життя,
Завжди віють вітри
Злагоди та щастя почуття.
У селі моєму,
Що стоїть край гаю,
Живе сім"я мила,
Хай щастя її не минає.