Давно протоптана стежина
До твоєї віковічної хатини,
Туди, куди пішов ти в домовині,
Несвоєчасно так покинувши свою родину.
Монумента чорного граніт,
Що увіковічив твою память,
Печаль і жаль в собі хранить,
І завжди серця рідних буде ранить.
Тут у незиблимій і траурній тиші,
На порозі дійсності і небуття,
Найбільш гостріше відчуваєш ти
Солодкий хміль і цінність нашого життя.
Яку б ти не займав посаду,
Яких би не досягнув висот,
Ніколи нікого не зраджуй,
Нікому не доставляй хлопот.
Живи по правді і по волі,
Допомагай людям у горі,
Не залишай нікого у біді,
Бог допоможе і тобі.
Нічого в світі не проходить даром,
Добро і зло є завжди у житті,
Все воздається пізно або рано,
Роби тільки добро,
Ніколи не гріши.
Якої б ти не хотів досягнуть мети,
Доклади для цього максимум зусиль,
І тільки праведним шляхом іди до неї ти,
Щоб потім не щеміло в серці біль,
Від пам"яті нахлинувшої тучі хвиль.
Тут серед величчя чорних монументів,
Й серед простих похилених хрестів,
Сильніше відчуваєш глибину життя,
Що є лише моментом
У віковічній течії часів.
Живіть і радуйтесь життю,
Любіть холодну зиму,
Любіть і теплую весну,
Любіть похмуру осінь,
Любіть яскраве літо,
Даруйте рідним частіше квіти,
Робіть приємність друзям близьким і далеким,
Любіть життя, хоча воно буває і не легким !