Ти часто являєшся мені у сні,
Не питаючи на те моє бажання,
І як лелека несе радість повесні,
Так принесла в життя ти першеє моє кохання.
Серед холодної похмурої зими,
Мені у душу увійшла весна,
Любові не шукаємо ми,
Любов знаходить нас сама.
Боюсь відкрити тобі душу,
Не висловить глибини почуття,
І як сонце джерело улітку сушить,
Так і кохання сушить моє життя.
Дивлюсь я на твою красу,
Дивлюсь на очі та на русую косу,
І хочеться мені зробити щось приємне,
І може буде воно тобі даремним,
Хоть в чомусь висловить
Моєї душі нежадану весну.
Але ти почуттів моїх не розділяєш,
Моїх зусиль не помічаєш.
Ну що ж, мабуть тому так бути,
Зі шляху долі не звернути.
Нажаль кохання ми не можем підкоряти,
Так як і долю не дано нам вибірати.
І хто Він, і де живе в якій країні,
Від волі котрого залежать наші мрії
З роками може зрозумію...