Давайте зустрічатися частіше, друзі,
Щоб дарувати одне одному душі тепло,
Щоб відчувать надію, коли життя іде по чорній смузі,
І радіти разом, коли життя весною зацвіло.
Давайте сядемо за стіл і піднімем чарки,
За нашії роки, що лишились за плечима,
За ті часи, коли комусь із нас на серці було дуже жарко,
Ми не стояли в стороні с закритими очима.
Піднімем чарки і згадаєм
Всіх тих, кого сьогодні серед нас нажаль немає,
Всіх тих, чиї душі завжди з нами,
Всіх тих, кого не забудем ми з роками.
Сядемо за стіл і заспіваєм про життя пісні,
Про любов й розлуки,
Про материнськи руки,
Про сльози батькові скупі.
Про дальні дороги,
Про печалі і тривоги,
Про калину, що схилила
Гілля в рідному саду...
Давайте зустрічатися частіше друзі,
І за столом, і на зеленім лузі,
Щоб дарувати одне одному сердець тепло,
Щоб у ті часи, коли життя на чорній смузі,
Душа в важкій потузі
Завжди змогла найти підтримку і надії джерело.