Важко дихати мені
Та не від весни, що розцвіла на моїй землі,
А від похмурих людських обличч,
Яких в останній час немало попадається на віч.
І хочу заглянути їм у вічі,
Сказати щось бадьоре та приємне,
Бо життя своє ми не можем прожити двічі,
І нехай моє бажання не стане їм даремним.
Нехай турботи давлять душу,
Нехай робота, що обридла, серце сушить,
Не піддавайтесь відчаю печалі,
Повірте, кращії часи ще будуть далі.
Цінуйте кожну мить свого життя,
Шукайте в ньому приємні почуття,
Надійтесь, вірте та любіть,
І будьте впевнені настане мить,
Коли підуть від серця вашого тривоги,
І з"являться нові дороги,
А з ними і життя у Вас почнеться з нового порога,
З яким Ви підете у світлий путь!
Не бійтесь Хрест свій нести до кінця,
Та неприємностей в житті, що Вам уготувала доля,
Я думаю, що й Боги, щоб заслужить лаврового вінця,
Заради блага на Землі немало докладали волі.
Та в ті часи, коли Вам стане зовсім важко,
Згадайте про життя Іісуса,
Який свій Хрест тягнув на плечах тяжкий,
Щоб людям на Землі жилося легше,
Та менше душі наші піддавалися спокусам !
Дай нам всім, Бог !