Білий дід сидить чаклує
Срібне дзеркало, вода
Все він бачить, все він чує
В книгу долі загляда
Перед сизим оком змія
Пропливає віків вік
Чи-то спогади чи мрії
З-під опалених повік
У тенетах мліють роки
Гасне злато-каганець
Все минає. Світлоокий
На порозі посланець
Простягає длань до діда
Дідо чашу залиша
Хто заступить?
Хто там слідом?
Неприкаяна душа...