Надвечір’я…пустеля…
Сім старців ідуть,
опустивши на плечі чуби
та клунки.
В них старечі страхи…
та мрії юначі?
Наче сполохана птаха думка-здогад:
“довга дорога”
Надвечір’я… пустеля
Стеля…
Зоряний пил покрив
Осяйну одежу
Вежу
Над зачумленим містом
Хмара
Сонмище снів…
Марить
Кожний своїм
А сім старців ідуть
Книгу долі несуть
По камінній пустелі
СТЕЛЯ
Покривається зоряним пилом
СИЛА
Витікає повільно
Пахне ладаном,
Мирром…
Свічка гасне…
“Лишайся з миром”…