Змовкає гамір за вікном. Я зосереджено дивлюся на образ давній:
Дивні звірі пливуть перед очима. Хмари…
Трава, що затінила ліс
Роса, що п’є серпневе небо,
Туман, що огорнув країну див…
Пливуть перед очима хмари…
І замовкає голос плоті, і голос думки занімів…
Мовчання ти - спасіння…
Мовчання ти - молитва…
Мовчання ти - любов…
Я зосереджено вдивляюсь в холодну глибину криниці
Джерела зорі утопили в ній…
Я пригоршнями п’ю цей кришталевий трунок
І дух землі вливається у кров, небесним причастившись…
І замовкає голосіння. У люстрі обриси чи тінь?
На вежі дзигарі пробили тричі.
Ченці у церкві варту зайняли.
Їх мовчазне моління над містом мир до часу береже…
22.08. 1992 року