оригинал: http://www.stihi.ru/2001/07/14-136
ноги збожеволіли.
їм би шлях понад прірвою
каюся, - оступаюсь я
радощі мої та прикрості Мої
і ти під чужим небом.
не бреши, що небо на всіх одне
як море, майже як море...
але мені б впасти каменем
у прірву твоїх долонь
розірватися,
й на різні кольори розпастися:
нічого не бачу – чорний місяць – gracia, Граціє!
візьми мене на руці, Господи!
пронеси мою зажуру під темним небом над каламутною водою.
назавжди зі мною твоє очне яблуко стотонне
нема молитв сильніше тих, якими мовчать закохані