оригинал: http://gs.gay.ru:8017/2002/12/01-08
мій хлопчик, заснулий у клубочок, під саме горло вклубочений,
ти бачиш як мене до тебе тягне... гне, як мене до тебе клинить... інить,
ти бачиш... наламав стільки ніжності, голосний мій.
простіше німим нам.
вірші я читаю за виплаканим тобою
до смерті
цілую... цілую твоє відображення в шию,
по скроням торкаю...
торкаюся... божеволію... весь такий з натуралинкою.
вискочка, сонечко, Господи, ріднесенький, ти знаєш -
у мене адже теж талантик. страшно
не від того, що скільки-то там...
страшно так просто: не витримати/ витремтіти/ видихнути.
татуюю тротуари, крочками
цитую, рухаюся легкістю.
як можна бути так бездарно красивим ... думаю...
думаю нагору і вниз, вулицею з кута у кут,
містом, від куточка до куточка тебе. рухаючись...
по нервикам
перебираю спотворені губи, ниточки,
Америки. надто вульгарні усмішечки.
чи то читаєш вірші, чи то молишся...
каєшся/ фарбуєшся/ томишся.
инакописом від тебе врозсип літерно.
в очах переляканих іскрами докрикиваюсь/ докорчиваюсь/ до-
каіваюсь. мені здається. я не зможу так довго.