Не кажи мені прощай,
Та не зачиняй переді мною двері,
Краще знову запроси мене на чай,
А ще краще на вечерю.
Розженем удвох свої печалі,
Як вітер розганяє хмари по весні,
І наші грози підуть стороною у сині далі,
Та будуть з нами знову світлі дні.
А від нашої тривалої грози
Залишаться того дощу краплини,
Нехай вони окроплять наші душі, і завжди
Минає нас лиха година...