Знову осінь листя стелить під ногами,
Знову дні похмурі мені у душу женуть смуту,
Знову я сумую за зеленими лугами,
Надовго нам з тобою їх не повернути.
Знову землю вкрили синії тумани,
Та птахи з собою в вирій понесли тепло,
Де ж ви наші теплі вечори багряні ?
Наче літа й зовсім не було.
Сумую я за синім морем,
За хвілів шелестом вечірнього прибою,
За криком чайок над водою,
За сонцем, що своїм теплом ласкало нас з тобою.