То ж осінь була.
Позіхала земля і вкривалася листям.
Десь під містом,
У будинку, де біда піклувала ретельно
Верстви своі,
Себто у лісі,
Чоловіче один, та ще й мужній,
Телефона підняв,
І сточилась розмова
Крізь той ліс і те місто,
Що вкривалося листям.
Полетіли слова
Про поезію дальніх країв,
Що була авангардна від болю.
А чи й від любові…
Чи третього чогось,
Що попереду йшло й не стомилось.
То ж осінь була.
І рання
авангардна
недоля…