Сірий метелик у зимному світі ожив.
З переполоху і страху – “лиш не на плаху” –
Фосфору краплі на крильцях пухнастих згубив.
В нашому світі усі будуть ситі.
Навіть метелики з їхніми тими ... химерами”
Скліплені очі, світанковим сном оповиті.
“Спасу нема! Де їх стільки понабиралось?”
Хмари із градом ніколи не ніяковіють
(Може й уміють , та совісті геть не зосталось)
- А я сріблястим метеликом в просторі стану
- Слухай, яке ж ти немудре створіння!
Треба ж, мати уміння сліпнути з ночі до рання.
Всі ми злетілися світла шукати, та світло вражає
Тільки у самому сяйві, в погибелі мить,
Враз защемить: “Боже, як всесвіт палає!”
25.08.2001р.