Я иду от одного моста к другому
Всё в моем сердце сожжено
Темная чаща не внушает мне страх
Только зовёт за собой
Мои мольберты слизала осень
На виоле играет зима -
Выцветшим безымянным звуком,
и открывает весенние раны Сердца
и разносит его пепел...
Иду, приведением, сожженными мостами
Увлекаясь, бросаю в воду свои сновидения
Расстает мой след, или зацветёт
В моей свече цветок
***
Святослава Лученко.
МАНДРІВНИК
Я іду від одного моста до іншого
І усе в моїм серці спалено
Темні хащі не навіюють острах
Тільки кличуть за собою
Мої мольберти з’їла осінь,
На віолі грає зима –
Тьмяним безіменним звуком,
і роз’ятрює весняні рани сердечні
Попіл його розносить...
Іду, безтілесний, спаленими мостами
Захоплююся і кидаю у воду своє марево
Втане мій слід, або зацвіте
В моїй свічці квітка
* * *
пізнай мандрівця в собі...