Хотіла заповісти богу душу,
Та все, що пережити довелося.
Всю гамму почуттів зібрати мушу,
Та досвід що отримати вдалося.
Життя – це поле де зростає жито,
Як бур’яни, повисмикаю свої вади.
За полем буду дбати працьовито -
Не соромно було щоб віддавати.
А бог не міг словам тим ради дати:
“Чому цей заповіт її бентежить?
Навіщо їй було заповідати,
Що й так цілком завжди мені належить?”