Я не знаю де межа між снами, де зорі, мов краплини дощу
щоночі стукають у мої глухо зачинені вікна
і днями щастя, де сонячне сяйво накидає барвисте павутиння
на вільжисту траву
Я не знаю де межа між моїми словами, теплими і лагідними,
мо’ вранішнє молоко та моїми вчинками, різкими і колючими,
ніби серпнева роса, що випадає з вересневих туманів
Я не знаю де межа між світлими днями, в яких спокій мудрості
пробиває броню байдужості та терпкими сутінками
повними відчаю та безсилля спинити Колесо Білки
Я не знаю де межа між краплинами крові, що стікають
в Келих Часу та папороть-маками, що квітнуть раз на рік,
на Іванів День, прихід якого ніхто не знає.
Я не знаю де межа між моєю могутністю та моєю неміччю.
Я не знаю де межа між завтрашнім вчинком і вчорашньою мрією.
Я не знаю де межа, тож відчуваю безмежжя острівця ковилу,
серед розораного степу…