Коли поснуть нічнії пісні,
Коли остання зірка спаде,
Коли Ярило світ розлиє,
тепла, життя хвилю над лугом.
Стрибог дерева пригорне
одне до одного.
Людського миру ще не спито
у цім куточку,
тут ще боги самі для себе,
нема слова.
Є думка-діло в цім краю,
не лише в цім, а скільки видно,
і стільки видно лиш ЙОМУ,
ЙОМУ - початку і кінцю.