Не питай мене даремно,
Про кохання, що вже вгасло,
Пройде час і ми збагнемо,
Що той сполох був завчасно.
Пройде час і нас розсудить,
Чи було щось поміж нами,
А може почуття наші розбудить,
Весна, що зацвіла садами.
Може знову розцвіте калина
В наших душах чарівним цвітом,
Нехай й далі наша пісня лине,
Та зацвітуть наші квіти.
Нажаль, кохання нам не відтворити,
Так як і свічці не дано завжди горіти,
Бог так задумав,
Щоб від полум"я вогню кохання відчуття,
Зароджувалось нове людське життя.
Тому не стримуйте свого кохання відчуттів,
Навіть тоді, коли їх не розділяють,
Повірте, вдруге нам не пережити тих часів,
Бо Бог лише раз явно торкається нашої душі,
І Його присутність ми в першому коханні відчуваєм.