Стих-вдохновитель: "Янголе мій, синьоокий...", АЛИСА
http://www.stihi.ru/2003/05/26-1225
____________________________
Десь у північному краї,
Серед палаців та мурів,
Знову в журбі засинає
Ніжна чарівна красуня.
Ледве розплющила очі,
Серцем відчувши кохання -
Тугу самотньої ночі
Їй би здолати востаннє.
В лагідних сильних обіймах
Ясний зустріти світанок,
Вітер волосся розвіє
В травах ранкових духмяних.
Тільки ще ніч не минула,
Небо за хмарами чорне,
Спалахом щастя торкнулось -
Та й відлетіло за обрій.
Плинуть хвилини роками,
Наче в тяжкому полоні,
Тихо злітає чекання
Снігом сріблястим на скроні.
А на спекотному півдні
Лицар не знає розради.
Згодом одужають крила,
Простір йому не завадить.
Сон він розвіє любов`ю -
Вірить казкова принцеса...
Той заслуговує долі,
Хто має віру у серці.