За вікном мороз і вітер
На лежанці спить маля
На столі між фарб і літер
Гномик тихо розмовля
Каже він, що десь за морем
Є густий чагар, чи ліс
Там гніздяться Кривда з Горем,
Там панує Карлик-Ніс
“Звідтіля то мором віє,
То гадюччям лізе лжа,
То в копальнях злого Вія
Зметиковують ножа,
Щоб послати через простір
Крізь невидимі стежки
Посланця.Аби в корості
Нам приніс лихі книжки
Та розрізав відьмам пути,
Розтриножив їх коней...
Що ж робити, як-то бути
в час урочий темний цей..."
*
Не лякай нас, гноме добрий
Ми – бувалі горобці
Ми спимо, наш сон хоробрий
Бережуть Святі Отці...