Так не бува

Amsterdam
- сніг розтане -

...весна прийде...

- каштани знову розцвітуть -

...замовкне музика в душі...

- і тільки білі хризантеми для тебе знову принесуть...


- сидітимеш самотньо ти, дивитимешся в карі далі... й благословлятимеш усі - свої учинки - вчасні і невдалі...

...побачити той блиск очей - торкнутися шматочка тіла - і ось уже любов пройшла - і фізика не долетіла...

...там птах летів, там небосхил сміявся - і тільки день все гомонів про тих, хто бути так і не зібрався...

"він житиме" сказав хірург, каструючи чергову душу...

ні, ні, не буду більше я по яблука ходить під грушу...

щось вмерло, щось знайшлось - цинізм, кохання, друг, сестра, душа, чарівність світу, легкість...

усміхаюсь...

жалоба закінчилась... починається щоденне життя...

останню розбиту чашку викинуто, незабаром піду купувати новий сервіз...