Дневник_2002: О Гамлете, Отеле "Калифорния" и кошках
(на украинском)
...
Небо, сонце, буття-небуття, грань, рубікон, у кожного Цезаря свій Брут, у кожної сестри свій брат, у кожного настрою свій поет, у кожного Гамлета свої Розенкранц і Гільденштерн...
А дитячі мрії - головна з них все одно про того, чи про ту з ким себе почуватимеш нероздільно щасливим, розчинятимешся в обіймах, плаватимеш в ніжності і забуватимеш про те, що життя плинне... - вони обов’язково збудуться...
У кожного з нас своя казка...
...
...життя не перетвориться на звичку, фламенко вчасно почуте у мороці передвечірнього книжкового ринку змусить іти далі, боротися, досягати, хотіти, могти...
...сіра стеля неба - це тільки сьогодні - для душі не буває непридатної до польотів погоди - вже час пристебнути паски і махнути рукою - поїхали?
хтось виставив на продаж Готель Каліфорнія...
символи не продаються???
...
застаріле майбутнє ... залишені настрої... випорожнені звички... люди, котрі не були...
...що залишиться після нас... особливо коли нарешті справді відкриють те, як тече час і побудують машину часу...
...часом здається, що ми вже все знаємо, всі восьмитисячники вже підкорено, всі діри продосліджувано і всюди, де слід, висить табличка "Не влезай! УБЬЕТ!!!"
...І ось воно - все одно - вбиває, минає, гладить по голові, муркоче як вдоволена оселедцем кішка, занурюється в тепло залишених нами простирадл і забуває нас по дорозі до книгарні, де хтось поки що ще незнайомий черговий раз гортає томик "Економічних проблем соціалізму"...
вічність, агов!!!