Як невблаганне тимчасове щастя!

Алёна Новикова Кочук
Як невблаганне тимчасове щастя!
Раптова вдача сплине, як вода
Мiж пальцями. I змiнiться дощами
Безхмарних днiв весела череда.

Все марно. Все минуче, нетривале.
А може, я, як хвиля у камiнь б'ю?
Та доля не схиляється на жалiсть,
Лиш за свинею шле менi свиню.

Чому б таке? О, долю безталанна?
Ось тiлькi вiрши - крашiй iз скарбiв
Завжди зi мною, як палкi коханци,
За них подяка i проклін тобi,

О, долю.Долю, спокою не треба,
Лише любовi...Тiлькi де вона?
Пiкуча рана вiд стрiли мiж ребра
З уламками сiмейного човна

Та серце-птах, що б'ється, наче в клiтцi
Умовностей, вiдчужди та жалю
Минулих рокiв. Утiкти би звiттi,
Та лише тут можливим є - "люблю".

 28.07.03