Панове закохані, ось вам причта,
Любові до крові яскравий взірець:
Одну сигару – дорогу, заграничну,
Покохав дешевий якийсь цигарець.
Вони стояли на одній вітрині.
Він у бік її поглядав несміло
І ловив зі своєї картонної скрині
Аромат її недосяжного тіла.
У небі нічному недопалки тліли –
Сотні таких же самотніх зірок,
І йому неначе сказати хотіли,
Що кохання – не для цигарок.
Та він кохав. Але доля жорстока
Не дала їм шансу бути разом:
ЇЇ вчора купила панна синьоока,
А його – водій старого “Камазу”.
І що б ви думали? Не далі, як сьогодні
(Життя іноді так жартувати любить)
Його вуста – спраглі, холодні
Впились у її палаючі губи.
Потягнуло. Дякую. Пихнуло димом.
Що ви, не варто. Вогник розжевріло...
Цигарець свої почуття не стримав
І за цей цілунок життям жертвував...
от і все...
Банальний сюжет, американська мрія...
Та чи зможе хтось відповісти:
Він чи вона перша зітліє
У солодкім вогні пристрасті?