На чорних квітах Голокосту
банкет юрба лаштує Кату
він повен величі і зросту
вона тримає з краю хату
а поряд прірва, Яр, безодня
щодня, щовечора, щорання
на тебе дивиться... сього дня
ти зрозумів усе.остання
краплина впала на пелюстку -
"юрба - убивця, кат - знаряддя"
плюндрують світ,країну-пустку
залише після себе гаддя
на голод-холод, на коросту
скарає рід наш, під косою
на чорних квітах Голокосту
червоне випаде росою...
пробач кохана, "злая вістка
та все ж не гірша небуття
тому люби, кохай життя
неначе ти його первістка"...