Двадцять квадратних (тепер непотрібного) простору.
Все зрозуміло. І серце безглуздо радіє.
Ти, забуваючи дати й важливі події,
Згадуєш пилом припалі рядки з "Pater Noster"у.
Там, в голові, в кришталевій труні твого спомину
Спить вічним сном учорашня (чи, може, колишня)...
З місця, де квітне білява розбещена вишня,
Ти поринаєш у небо побачити Dominum.
Лікар порадив приймати помірними дозами
Світ, де за рогом на тебе чека гільйотина.
Кажеш йому: "Я здоровий". Та Lingua Latina,
Наче в костьолі, розсіяна в хворому розумі