Так вірила, що все, скінчилася вистава
І опустився занавіс навік.
Але недобра роль мені дісталась
І я повинна знов виходити на ринг....
Актори інші спакували речі
І пощезали геть кудись
І тільки я ще маю гратись в дещо
Не в змозі зупинить примарну мить.
Здавалось, що свій біль,
своє кричуще слово
Я зтамувала в серці рік тому
Але з’явився знову привид чорноборовий
І сполохав моє єство.
Раптово розсікли пітьму
Прожекторів оголені проміння
Приречену я роль почну
На злість ворожим силам і безсиллю.
„Коли б до мене ти вернувся...
Коли б до мене запалав...
Та гордий ти. І я
не поступлюся
Віддавшись долі на поталу!”
Рве вітер на шматки оскризле серце
І гуркотить чернечий спів
У залі залишились тільки я та порожнеча
Минулим скривджених надій