Милый мальчик Юрочка
вылепил вчера
девочку-снегурочку
посреди двора
и с утра до вечера
пела детвора:
- Ах, какая девочка
посреди двора.
Милый мальчик Юрочка
девочке сказал:
- Поведу, Снегурочка,
я тебя на бал.
- Что ты, мальчик Юрочка,
не веди меня.
Я же ведь Снегурочка
и боюсь огня.
На балу у Юрочки
ватный дед-Мороз
увидал Снегурочку
мокрую от слез.
Плакала Снегурочка
видно от того,
что танцует Юрочка
с девочкой живой.
Рассердился дедушка
ясно почему:
- Будь живою, девочка,
снежным быть ему.
Вечером по улочке
(видел постовой)
бегал снежный Юрочка
с девочкой живой.
***
Очень часто публикую свои стихи с переводами на украинский язык. Наверно переводы плохие, потому что украинцы не отзываются. В надежде, что они еще не окончательно в природе перевелись, прилагаю перевод этой сказки -
Де між кучугурами
заметіль знядась
дівчинку-снігуроньку
виліпив Юрась.
З ранку і до ніченьки
любо дітворі
коло тої дічинки
бігать у двовворі.
Скінчена прогулянка.
Вже додому час.
- Підемо, Снігуронько,
бавитись до нас.
- Що ти, хлопчик Юрику,
радо б я пішла,
тільки ж я - Снігуронька
і боюсь тепла.
Яликові світяться
у вікні вогні.
Сумно бути дівчинці
у самотині.
Стелиться метелиця,
віхола гуде.
Снігова по стежечці
дівчинка іде.
Дід зайшов до Юрика.
Скарби у мішку.
Бачить він - Снігуронька
тане у кутку.
- А чого ж ти, дівчинко,
плачеш у кутку?
- Не зі мною - з іншими
Юрик у танку.
Дід-Мороз розсердився.
Грюкнув посошком.
- Ти, Юрко, без серденька.
Будь сніговиком.
Ранком на прогулянку
(чи не стрів бува?)
йшла з Юрком-снігуриком
дівчинка жива.
***
Всех прочитавших мою сказку, поздравляю с Новым годом.